Гойдали всі. І я гойдаю

Топилася думка у власній мізерності

У слові пустому й безвір’ї до слів

Вагалася завше, злітаючи в темряві

До мрійних вершин, неозорих верхів.

І що ж там знайшла думка з пороху знічена?

Пустоти, нікчемність та бридкість зусиль.

Для чого ж зусилля – там правди немає.

Навіщо  гойдати дитину брехні.