Анастасія Скороходова
Рейтинг
+204.70
Сила
549.68

Анастасія Скороходова

a-skorokhodova

Порно

Все ищу в этом мире шаги И все больше боюсь звука пушек. Не прошу чтоб внезапно спасли- Эта часть обо мне стала пошлой. Пошлой, грязной, как порно и все, Что хоть как-то касалось мира — Мира мула и ложных голов, Что живут только ради наживы.Покупают на рынке сердца, За красивое слово — душу. Мне хотелось что б Кто — то узнал Каково это — стать вдруг нужным.Как легко стать миром вокруг И сорвать отовсюду петли Низких граней и черствых слов, Все укутать в любовь ответно.Все с...
Читати далі →

КРИВІ

  Дорога стелилася під моїми ногами, ніби партія ударних у пісні Бумбокса… «Так, играя в Джуманджи, я не могу не гореть…». Того вечора та взагалі того дня все знову видавалось мені новим. Це відчуття складно зрозуміти, якщо ніколи не був у ньому, та з рештою, як і всі інші речі у житті… Коли не маєш досвіду дарма говорити. Вроджена мудрість лише когорта бурної уяви, що розсіюється одразу ж об каміння реальних подій. Я відчував кожну плитку під ногами і кожне вікно у будинку. Небо ніби здіймалося...
Читати далі →

відривок 18

18Кохання можна обліпити різними аналогіями. Я зранку знайшов одну з хороших. Ще одну, але влучнішу. Це Вогонь. Банально, правда? Вогник у свічки. Ти – гнотик. Віск – твоє оточення, твоє життя, скажімо. Звички там всілякі, ще різна фігня. І от той вогник, що у нього на цілі? Він пробиває цілий шлях від твого початку до твого кінця. Цей вогонь хоче все, все одразу, і йде він прямісінько до цілі, спалюючи те, що раніше звалось твоїм життям… Ну, а що ж далі? Далі, якщо ти не пригасив вогонь, а все ...
Читати далі →

Моя рибка із дивним іменем

Найбільші падіння крокують за руку, Найперші Victories  із ними Ідуть. Ти бачиш цей біль? І проходиш поруч, Бо хто, як не ти, розфарбує його? Виносить падіння тебе на шпилі, Виносить на схил твоїх дивних мрій. Ти бачиш ці очі? Це світу видіння. А руки тонкі ці? Тут ліній було... Спустилось на пальці це нОве зусилля, Дилема нова. Побудуй тут мажор! Бо хто ж, як не ти це уміло стер би? Бо хто ж, як не ти, не збудує мінор? Тут має лунати дощів примарність, Та замість — кидАється ...
Читати далі →

Думаєш варто?

Рівно опівночі мій мозок запалив лампочку з сигналом "Ідея".Коли я дивлюся на людей крізь соцмережі, я чомусь завжди відчуваю дещо дивне. Ну як то пояснити… Краще послідовно казати які думки виникають, без всяких там вуалей метафоризму. «Ну що ж ,» — думає мій мозок. — «Вполнє, так би мовити, пристойний акаунт. Цікаві фото… О, а тут навіть нотка чогось не банального. І музика, ніби на 90 відсотків… Людина, тварина, створіння… Тьфу. Що за лайно? Істота з глибоким внутрішнім світом… Ін...
Читати далі →

Чортики з храму

Скажи, що ця історія вічна І я знову повірю тобі. Я відкрию тобі усі двері, Щоби ти їх знову закрив, Щоб сказав мені - Ні, не треба, Я не хочу в ці двері йти, Мені треба полізти на стелю, Мені з вікон краще зайти. Я нічого проти не маю. Поки лізтимеш — чай заварю. А як зовсім заморишся — стелю І будинок увесь завалю. Як не хочеш простіше, то, може, Хоч драбину тобі я дам? Або зроблю на кожні двері Ще один додатковий храм. З нього замість богів у шапках Будуть біси по черзі р...
Читати далі →

Ямки

Намагаюся легко ступати, Щоб слідами не сильно врости, Не лишити влибоких вм'ятин У душі та на серці твоїм. Мої кроки не чути, не видко - Лиш змінивши мірило думок - Я побачу, що слід лишаю Не ногами, а нитками мов. Нанизавши на них країни, Запах міст та п'янкого вина. Я легенько ходжу ямками, Що сховалтсь в твоїх руках. Моя доля шепоче до мене, Промовляє із кожного сну: — Я тебе не триматиму дуже, Але вже не лишу саму. ...
Читати далі →

Казна-що а збоку Егоїзм

Я знаю, у цьому є правда велика. І кожну строфу я почну з букви Я. Я нею закінчу і нею ж продовжу, Бо Его моєму немає кінця. Усе, що ти бачиш — це правди краплина, Усе, що ти чуєш це бр`ехні моря....
Читати далі →

(Помітка розповіді) Метро - натхнення

Звук породжується крізь шум. Крізь незвичні навушники відлунням гудить метро і людські рухи. Мене надихає це. Треба починати з того, що день сьогодні як подвійна експозиція. Колись спали раз на 2 дні? Таке відчуття, ніби ти пам'ятаєш майбутнє і не можеш згадати минуле, чи навпаки; сонцю вже геть мало відведено останніми ранками, та це ж лише початок. Осінні холоди вони такі потужні… Але не в плані сили змерзеня кінцівок та іншого, а в плані впливу. Вся осінь веде до одного- до усвідомлення. І ...
Читати далі →