Ця ідея долетіла у мою голову приблизно хвилин 15 назад. Я усвідомила слова людини, котра мене, як то кажуть, породила. Але не буду розводити те все у величезну сповідь, чи ще що… просто важливо зрозуміти таку річ: виховання дітей — справа не з легких. Кожен ладен робити це своїм шляхом, власною думкою, можливостями. Моя мама зробила це глибоко. Вона створила фразу, котра несе у собі величезну знахідку: «ти будеш великою людиною». Ну що, здавалося б, може виростити ця фраза, промов ти її мільй...
Читати далі →

Я чую доленосний дзвін із сЕрць народів, Десь серед неба розрізають небокрай боги. Хтось насміється чванно: «ха, про бога...», Та вже не смішно навіть стало і мені... Коли історія затихла в передгром'ї бою, Звертання лине не лише до «раціо» людей, Коли у серці щось невпинно тобі коле, Тоді пора народе, йти до душ-архей. Русини. Руські. Українці-діти. Народ, народе -  крапля в море-мі… Нас щось тримає вище ніж надвіра, То не лише останки давніх «язиків»- То щось надзЕмне, вище дещо...
Читати далі →

Як часто ви плачете від щастя? Від приємного та теплого спогаду? Просто від того, що до вас хтось звернувся з повною тепла душею? У гаммі світових почуттів, мабуть, не існує такого кольору — кольору добра та правдивості. На мою думку, кожен  із нас має вселюдське право на те, аби обирати колір до власного смаку. Тремтливо рожевий, ніжно-бузковий, яскраво червоний? Безліч, різноманіття,  край кольорів! Для мене ж, особисто, — це помаранчевий, злегка градуючий до коричневого. Теплий, ласкавий ...
Читати далі →

Запишу ще трохи для повчання власного я.(і не тільки)    -Чому це трапляється саме із нами? — Як вберегтися від болю? -Як не стати в’язнем власних хибних думок? -Чому так складно зберегти у серці вірність власному нутру?   -Зациклення на власних негараздах набуває розмірів досвітньої та грандіозної проблеми. Є купа людей, котрі живуть гірше нас. Буденщина – скажете ви? Громадська тіснота сердець – скажу я. Ми зустрічаємо щодня  багато людей, котрі потребують допомоги, але, зазвичай, бі...
Читати далі →

У пошуках куди б се мені переселити свій блог, я відшукала «Вкурсі». Раніше мій блог, Котрий називавається «Ж, И, В, У» (живе, инакомисляче, відьомське, угрупування п.с.: моїх думок) жив собі на Гугл плюс, тепер, коли я виявила, що у списках немає України — вирішила негайно переміщатись. Тож, сподіваюсь, тут моя чудернацька і ще молода творчість знайде відгук та розуміння....
Читати далі →