Чортики з храму

Скажи, що ця історія вічна
І я знову повірю тобі.
Я відкрию тобі усі двері,
Щоби ти їх знову закрив,
Щоб сказав мені -
Ні, не треба,
Я не хочу в ці двері йти,
Мені треба полізти на стелю,
Мені з вікон краще зайти.

Я нічого проти не маю.
Поки лізтимеш — чай заварю.
А як зовсім заморишся — стелю
І будинок увесь завалю.
Як не хочеш простіше, то, може,
Хоч драбину тобі я дам?
Або зроблю на кожні двері
Ще один додатковий храм.
З нього замість богів у шапках
Будуть біси по черзі рости...
Залоскочуть тобі вони вуса
Поки лізтимеш дахом один.

Ти не знаєш як я чекаю 
Ти не тямиш на що здатна я.
Всі ці правила й звихи ввібрати -
Це не кара, а пристрасть моя.