Про характерну рису деяких людей

Не дітися від ревнощів шалених
Ні в сні мені, ні, зовсім, наяву.
Я, як той чорт — стаю оскаженіла,
Бо щось у тОбі вабить без жалю.
Не маю змоги я боротись з ними,
А краще вже сказати не волЮ,
Бо я всім серцем хочу буть відкрита,
І тЕбе мати хочу досхочу.
Та щось таки тримає мене міцно
Чи то повага, чи звичайний такт,
Але не  хочу тебе зневолИти,
Тому і каламучу душу до схочу.