І це є ти

Відкрилися очі на всесвіт твій.
Раптово збагнула, що він замалий.
Гойдає брехню, лицемірство й чванливість.
То й де ж те, куди ж то воно все  поділось:
Яскраве безсмертя твоєї добрОти?
Розкоші думки неприємні на дотик?
То все все ж було, чи брехнею заслалось?
Відколи в тобі стільки демонів взялось...
І лишенько, боже, то що за бридотність?
В тобі не людина, а душі убогість.

І все пролітає, минається вічність...
В засланні думок і в твоїх протиріччях...

І як у складах безкінечності рими
Так само в твоїх аргументах — дурні.