#1

№1

Чому так складно повернути людину, котра подарувала так багато щастя і болю одночасно? І чому біль, котрий вона приносила виявлявся підживлення всіх жил у тобі?

Життя б’є завжди по найтендітнішому та найхиткішому. Мабуть, життя десь схоже на шкільного улюбленця — воно полюбляє знущатися зі слабших.

Я ставлю це запитання у безвість, бо здається, ніхто мені не дасть на те відповіді. Вже минуло вдосталь часу, аби все це забути  і просто жити. Хоча й Жити – це не зовсім просто, бо ж є люди, котрі лише існують. Але коли минуло майже пів року, чому все те досі сидить у голові? Чому маленький період того життя може засісти глибше, аніж 16 років всього твого, поки такого малого життя? Мабуть, це все наша нескоримість перед власними запитаннями, на котрі немає відповідей. Бо ж яка може бути відповідь, якщо один без одного жити – немає бажання, а скласти зброю і піти на примирення – не достатньо простоти та забагато гордості всередині.